Леса в Украине

Статьи об Украине

Физико-географическое положение, особенности геологического строения, рельефа, почвенного покрова, климата, увлажнённости территории, интенсивность и территориальные особенности антропогенной деятельности оказывают непосредственное влияние на географию богатого и разнообразного растительного мира Украины.

Видовой состав

Естественная растительность на территории Украины сохранилась на 19 млн. га и насчитывает свыше 25 тыс. видов растений. Наиболее богатый видовой состав растительности отмечается в Украинских Карпатах – более 2 тыс. видов и Крымских горах – 2,3 тыс. видов.

Несмотря на значительное видоизменение растительности вследствие хозяйственной деятельности человека, флора Украины характеризуется большим разнообразием. Из 300-350 тыс. видов высших растений Земли, на территории страны насчитывается более 25 тыс., в том числе водорослей – около 4 тыс. видов, грибов – свыше 15 тыс., лишайников – более 1 тыс., мохообразных – почти 800 и сосудистых растений – свыше 6,5 тыс. видов. Богатой растительностью характеризуются не только суша, но и морские побережья и прибрежные воды, лиманы, озёра, реки и искусственные водоёмы.

Эндемики (от греческого endemos – местный) виды растений свойственные относительно небольшой территории, например, Крымским горам, Украинским Карпатам, Подольской и Донецкой возвышенностям.

О богатстве и высокой видовой насыщенности растительного мира на единицу площади Украины свидетельствуют такие сопоставления с соседними государствами. Естественная флора сосудистых растений в Украине насчитывает 4523 вида, тогда как в Беларуси – 1460, Молдове – 1762, Польше – 2300 видов. В Украине значительно большее количество видов приходится на один род – 4,45, в Беларуси – 2,66, Польше – 3,00. Богатейшими по видовому составу являются роды астровых, злаковых, бобовых, розовых, губоцветных, крестоцветных и гвоздичных. В Украине произрастает около 80 видов деревьев, 280 кустарников, 985 травянистых однолетних растений, а из высших растений около 600 видов являются эндемиками и примерно столько же редкими и исчезающими растениями. Свыше 150 видов растений занесено в первое издание Красной книги Украины, основанной в 1976 г., а во втором издании фигурирует уже свыше 400 видов сосудистых растений. Особенно много эндемиков, редких и исчезающих видов произрастает в Крымских горах и Украинских Карпатах – почти половина всех эндемиков и около 30% всех редких и исчезающих видов. Естественная растительность сохранилась лишь на 20% территории страны, в которой культивируется более тысячи видов растений. В процессе деятельности человека растительный мир существенно изменился. На протяжении XVI-XIX столетий в лесостепной зоне площадь лесов сократилась более чем в пять раз, а площадь ценнейших дубовых и буковых лесов только в XIX веке уменьшилась на четверть.

Распространение растительности на равнинной части Украины подчинено широтной зональности, а в Украинских Карпатах и Крымских горах – высотной поясности. Растительные зоны протягиваются через Украину не в четко широтном направлении, а с юго-запада на северо-восток. В западной части ареалы смешанных и широколиственных лесов смещены на юг, а на востоке степных комплексов – на север. Изменение растительного покрова с запада на восток предопределяется ростом континентальности климата. Так, лесистость в пределах лесостепной зоны постепенно уменьшается с запада на восток. В Украинских Карпатах и Крымских горах растительный покров изменяется с высотой. Разное географическое положение этих гор предопределяет существенные отличия в его видовом составе.

Лесная растительность

Общая площадь лесов в Украине – свыше 10 млн. га, что составляет 17,2% её территории. Наибольшая лесистость отмечается в Украинских Карпатах (40,5%) и Крымских горах (32%). В природных зонах равнинной части лесистость уменьшается с севера на юг от 26% в зоне смешанных лесов до 12,5% в лесостепи и 3,8% в степи. В лесах, охватывающих около 90% лесопокрытой площади, преобладают молодые и средневозрастные деревья сосны, ели, бука и дуба. Также встречаются насаждения граба, липы, клёна, берёзы, тополя, ольхи и других древесных видов.


Карта лесов Украины.

Сосновые леса (боры) занимают большие площади в зоне смешанных лесов и долинах рек лесостепной и степной зон. Они растут на дерново-подзолистых песчаных бедных гумусом почвах, часто смешиваясь с берёзой. На более богатых гумусом и питательными веществами почвах распространены дубово-сосновые леса.

В дубравах основной породой является дуб, и в меньших количествах произрастают граб, липа и клён. Дуб обыкновенный распространён во всех естественных зонах равнинной части и в горах до высоты 900 м. Дуб скальный растет в Карпатских и Крымских горах, а также на западе лесостепной зоны. Граб входит в состав дубовых, дубово-буковых и буковых лесов, образовывая в них второй ярус. Типичной для Украины является липа сердцелистая, а в Карпатах и западных областях – липа широколистая, в приднепровских лесах – липа серебристая, а в Крымских горах – липа крымская. Клён также представлен несколькими видами: остролистный (распространённый повсеместно), явор (в Карпатах и на западе лесостепи), полевой и татарский (в лесостепных и байрачных степных лесах).

Байрачные леса покрывают склоны сухих оврагов и балок в степной зоне. В них преобладает дуб обычный, наряду с клёном, ясенем, берестом и липой.

Одной из основных древесных пород в лесах Украинских Карпат, западных районов Волыни, Подолья и Приднестровья является бук европейский, а образованные им леса называют бучинами. Бук крымский распространён в Крымских горах на высотах от 500 до 1300 м.

Площадь покрытая лесом в западной и северной частях страны составляет 20-20%, в Украинских Карпатах – свыше 60%, а на Полесье – 25,7%. На юге Украины лесные площади значительно меньше – в Крыму лесистость составляет 10%, в степных районах – 4%.

Еловые леса (ельники) растут преимущественно на глинистых грунтах и охватывают большие площади в Украинских Карпатах. В лесах Украины встречается два вида ели – европейская (пихта) и горная. Отдельные участки ели европейской можно встретить в западных областях и на Черниговщине. В Карпатских лесах распространены также пихта и лиственница. Кое-где в Украинских Карпатах и Крымских горах сохранились одиночные деревья и небольшие насаждения реликтового тиса ягодного.

Почти во всех типах лесов Украины примесью является береза бородавчатая. Ясень обыкновенный, белый и чёрный тополя, осина и ольха встречаются во всех лесных районах Украины. В лесах и парковых насаждениях Южного берега Крыма в субтропическом климате растут дуб пушистый, можжевельник, фисташка, сосна судакская и вечнозеленые виды деревьев.

Степная растительность

Степная растительность в первозданном виде до наших дней сохранилась на небольших заповедных участках востока страны, на склонах балок, в предгорьях Крыма, на песчаных косах Азово-Черноморского побережья и некоторых островах. Луговые степи развивались в прошлом на безлесных участках лесостепной зоны на чернозёмных почвах. Их подразделяют на равнинные и горные (крымские) степи. В травостое луговых степей преобладают злаки – ковыль, типчак, тонконог узколистый, а также распространены клевер, ясменник, шалфей луговой, незабудки и другие виды.

Разнотравно-типчаково-ковыльные степи сформировались на севере степной зоны на обычных чернозёмах, имеют густой травяной покров, состоящий из ковыля, тонконога, клевера, адониса весеннего, молочая степного, шалфея, астрагала. В прошлом такие степи покрывали широкие водораздельные пространства Причерноморской низменности. Типчаково-ковыльные степи образовались на юге степной зоны на чернозёмах южных и тёмно-каштановых почвах. Полынно-злаковые степи формировались на каштановых солонцеватых почвах, расположенных вдоль Азово-Черноморского побережья. В их травяном покрове преобладают засухоустойчивые злаки.

Степи в Крымских горах занимают небольшие участки. В этих местах к традиционным злакам добавляются субтропические виды растений и распространены также люцерна, пырей ползучий, горошек и т.п..

Луговая растительность по происхождению связана со степной, лесной травяной и болотной флорой. По условиям развития и распространение растений, луга разделяют на водораздельные, пойменные, низменные и горные.

Для водораздельных лугов характерными являются такие виды как метлица, колосок ароматный, одуванчик, василёк и др. На пойменных лугах распространены заросли лозы, овсяница, метлица, клевер, лютик, щавель и тысячелистник.

Низменные луга приурочены к локальным водосборным понижениям на водоразделах, террасах и в долинах водотоков, благодаря чему продолжительное время обводнены. В их травяном покрове преобладают овсяница красная, тимофеевка луговая, осока обычная, клевер луговой и белый. Эти так называемые заливные луга наиболее пригодны для заготовки сена. Горные луга распространены в Украинских Карпатах. В состав их травостоя входят овсяница, белоус, клевер и другие.

Вводно-болотная растительность

Водно-болотная растительность рек и водоёмов весьма разнообразна. Среди растений распространены белая водяная лилия, водяной орех, рогоза, частуха, аир, ситник мелководный и другие.

В травостое низменных болот доминируют осока, камыш, рогоза, манник, хвощ речной, а из древесных пород – ольха чёрная, верба, берёза и сосна. На болотах переходного типа распространены берёза, сосна, осока, камыш и сфагновые мхи, а в растительном покрове верховых болот – сосновое редколесье, пушица, клюква, андромеда и росянка. Сплошные заросли водной, водно-болотной и прибрежно-болотной растительности называют плавнями. Они занимают обширные площади в низовьях крупных рек – Днепра, Днестра и Дуная. На локальных возвышениях здесь узкими полосами растут верба белая, тополь чёрный, ольха и камыш.

Лекарственные растения

Около 30% площади Украины приходится на массивы, где сохранилась естественная или вторичная (частично природная) растительность, среди которой широкий видовой состав лечебных (100 видов), витаминных (свыше 200 видов), масличных (250 видов), медоносных (свыше 1000 видов), дубильных и красильных (по 100 видов).

Леса Украины богаты ягодами (земляникой, малиной, ежевикой и др.) и грибами (белыми, подберезовиками, маслятами и др.), плодами дикорастущих растений (груша, яблоня, черешня и др.) и лекарственными растениями. Среди растений, используемых в медицине, в Украине лекарственными считаются почти 250 видов, в том числе 150 –традиционной медициной, а остальные применяются лишь в народной медицине. Традиционно заготавливаются около 100 видов, из них в широких масштабах – 40-50 видов. Главными районами их сбора являются отдельные участки Полесья, лесостепи и Карпат. В степной зоне страны объём заготовки лекарственных растений значительно ниже.

Украина богата такими лекарственными растениями, как валерьяна, шиповник, фиалка трёхцветная, шалфей, дурман, одуванчик, душица обычная, барвинок малый, аир обычный, земляника лесная, ромашка, брусника, чёрная смородина, черника, малина, калина, лаванда, мята перечная, адонис весенний, мелисса, золототысячник, крапива, чистотел, зверобой, подорожник, облепиха, цикорий, толокнянка, спорыш, ландыш и многие другие. Некоторая часть видов дикорастущих лекарственных растений занесено в Красную книгу Украины – лук медвежий, горечавка жёлтая, астрагал и др. Большинство лекарственных растений произрастает в естественных условиях, некоторые – культивируются человеком. В лечебных целях используется листва, стебли, плоды и корни растений. Заготовка их осуществляется преимущественно весной, летом и осенью (реже зимой).

В лесах Украины в последнее время ежегодно заготавливается около 25 тыс. тонн берёзового сока, 150 тонн товарного мёда, свыше 7 тыс. тонн сухих грибов, 7 тыс. тонн дикорастущих плодов и ягод, а также свыше 5 тыс. тонн лекарственных растений.

ФЛОРА УКРАЇНИ

ФЛОРА УКРАЇНИ (лат. flos — квітка, flora — рослинність; Flora — ім’я римської богині квітів, польових плодів, розквіту, весни) — історично складена сукупність видів рослин, що населяють територію сучасної України. Наука флористика (флорологія) інвентаризує, досліджує, системно описує всі види рослин, що ростуть у певному природному регіоні й становлять його флору. Дані про видовий склад, місцезнаходження рослин, їх екологію є основою для встановлення меж поширення (ареалів) різних видів, виявлення ендемічних, рідкісних елементів і розроблення питань фітогеографії, флористичного районування, раціонального використання фіторесурсів, охорони рослинного світу, генезису і динаміки флори, прогнозування змін під впливом антропогенних факторів. На географію, чисельність і різноманітність Ф.У. впливає фізико-географічне положення країни, геологічна розвинутість, особливості рельєфу, клімату, залягання підземних і поверхневих вод, густота річкової мережі, заболоченість території, специфіка ґрунтового покриву, інтенсивність і територіальні особливості антропогенної діяльності тощо.

Територія України розташована у помірному поясі Північної півкулі, в межах грандіозних тектонічних структур: давньої докембрійської Східно-Європейської докембрійської платформи та Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. Вона входить до складу Циркумбуральної та частково Середземноморської (Південний берег Криму) областей Кореального підцарства Голарктичного флористичного царства. За даними Управління державного земельного кадастру України, станом на 1 січня 2012 р. земельний фонд країни становить 60354,9 тис. га: сільськогосподарські угіддя — 41557,6 тис. га (68,9% загальної площі), лісова рослинність вкриває 9683,3 тис. га (16,0%), сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом — 17,7 тис. га. Низовини займають 70% площі України, височини — 25%, гори — 5%, отже, рівнинність території України зумовлює домінування мішанолісових, широколистянолісових, лісостепових ландшафтів. Степова рослинність збереглася фрагментарно в передгір’ях Криму, на Арало-Чорноморському узбережжі, на схилах балок та в заповідниках — Українському державному степовому, Луганському та Асканія-Нова. Субтропічні ландшафти середземноморського типу поширені лише на Південному березі Криму. Другу позицію у структурі рослинного покриву України посідає лучна рослинність (8,5–9,0 млн га), розподілена за ботанічним складом, продуктивністю та реакціями на засоби їх господарського використання на заплавну і позазаплавну: материкову — суходільні луки, низинні (справжні, остепнені, болотисті, торф’янисті) й гірські луки (полонини). Найпоширеніші — суходільні луки, які формуються й розміщуються в межах лісових масивів у північно-західній частині Полісся, а також у північно-західних районах Житомирської, Київської областей та трапляються як післялісні ділянки на території Сумської та Чернігівської областей. Заплавні луки (низинні, перехідні, верхові) найкраще представлені на Поліссі та в Лісостепу, де порівняно багато річок і місць із вирубаною деревно-чагарниковою рослинністю. Полонини розміщені на значних висотах хребтів Українських Карпат і є великими рівнинними ділянками, вкритими своєрідними субальпійськими луками.

Площа лісів становить 16% території України (майже 10 млн га). Ліси регулюють гідрологічний режим, розвиток та підтримку ґрунтів, постачають цінну сировину, гриби, ЛР, плоди тощо, є середовищем для цінних звірів і птахів. У лісах нараховується до 200 видів дерев і чагарників (найбільше — з родів сосна, дуб, ялина, смерека, граб, бук, в’яз, липа, ясен, клен, береза, тополя, вільха тощо); тут щороку заготовляють близько 25 тис. т березового соку, 150 т меду, понад 7 тис. т сухих грибів, 7 тис. т плодів і ягід, а також понад 5 тис. т ЛР. Екстенсивне лісокористування й забруднення призвело до значного виснаження лісів (так, площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у XIX ст. зменшилася на ¼). Від промислових викидів у середньому за 10 років гине близько 2,5 тис. га лісових насаджень, радіаційного забруднення зазнають 3,5 млн. га лісів, щорічно 4 тис. га винищуються пожежами.

У процесі виробничої діяльності, землеробського, гідротехнічного, меліоративного, містобудівного, лісогосподарського та іншого впливу природні ландшафти та Ф.У. помітно змінюються. Вивчення флори є науковою основою для розроблення питань охорони генофонду та шляхів збагачення та найбільш раціонального використання видового багатства рослинного світу. Аналіз Ф.У. здійснюється на базі польових ботанічних досліджень, вивчення гербарних колекцій і враховує підрозділ рослинності (типи, формації, асоціації тощо), систематичну структуру (квіткові, голонасінні, папоротеподібні та ін.); виділяють географічні, еколого-ценотичні елементи флори, визначають ендемічні, реліктові, рідкісні та зникаючі, синантропні та адвентивні, диз’юнктивно і погранично-ареальні види. Результати досліджень відображені у флористичних зведеннях видів рослин, які зростають на певній території: «Флора УРСР» (1936–1965), «Визначник рослин України» (1950; 1965), «Определитель высших растений Украины» (1987), Європейський червоний список тварин і рослин (1991), Червоні та Зелені книги тощо. Науковцями відділу систематики і флористики судинних рослин Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України створюється сучасне узагальнююче зведення — «Флора України», що міститиме ключі для визначення, описи, дані відносно поширення, таксономічних, морфологічних та еколого-ценотичних особливостей судинних рослин України. Також розробляються теоретичні та практичні аспекти обліку й моніторингу ресурсів дикорослих видів рослин України (В.М. Мінарченко, І.А. Тимченко, Т.Д. Соломаха).

Ф.У. відрізняється великою різноманітністю і високою видовою насиченістю на одиницю площі. Біорізноманіття має самодостатню цінність, забезпечує функціонування екосистем, підтримує кругообіг та очищення природних вод, збереження ґрунтів і стабільність клімату, населення — продуктами харчування, ліками, сировиною для промисловості, формує довкілля, безпечне для життя і здоров’я. Біорізноманіття мікробіоти та Ф.У. нараховує близько 30 тис. видів, з них майже 800 видів мохоподібних, близько 5 тис. водоростей, понад 15 тис. грибів і слизовиків, більше 1 тис. лишайників, понад 7 тис. видів вищих судинних рослин, у т.ч. найважливіші культури та ґрунтові екзоти, що вирощуються в ботанічних садах. За видовим складом найширше представлені квіткові рослини родин айстрові, злакові, бобові, капустяні, розові, глухокропивні, гвоздикові. Але, за оцінками експертів, ще не описана велика кількість грибів та рослинних організмів. З вищих рослин, які постійно чи тимчасово мешкають у природних умовах на території України або в межах її територіальних вод, майже 600 видів віднесено до рідкісних і зникаючих. До першого видання Червоної книги України (1980) занесений 151 вид вищих рослин, до другого видання («Рослинний світ», 1996) потрапив вже 541 вид рослин і грибів. Третє видання Червоної книги України («Рослинний світ», 2009) відображає сучасний стан 826 видів рослин і грибів України, що перебувають під загрозою зникнення чи потребують охорони. Майже половина всіх ендемічних і близько 30% усіх рідкісних та зникаючих видів росте в горах Кримського півострова і Карпат. Електронна версія Червоної книги України, створена на основі геоінформаційних систем (2001), містить 923 рисунки або фотографії тварин і рослин, офіційні документи України з охорони рідких і зникаючих видів. У 1987 р. видано Зелену книгу України, яка присвячена близько 130 рослинним угрупованням, що майже повністю знищені господарською діяльністю. Головні загрози біорізноманіттю України пов’язані з глобальними змінами клімату та діяльністю людини. Останнє полягає у фрагментації цілісних екосистем унаслідок будівництва доріг, автострад, трубопроводів, водосховищ, дамб, гребель, насосних станцій тощо, у забрудненні та знищенні природних середовищ унаслідок розорювання земель, вирубування лісів, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва, екологічно незбалансованої експлуатації видів людиною, поширення чужорідних видів, розповсюдження хвороб тощо. Внаслідок Чорнобильської катастрофи непридатними для господарського використання стали 157 тис. га лісів та 1,5 млн. га недеревинних харчових і лікарських ресурсів. Спостерігається катастрофічне зменшення водно-болотних угідь (втрачено близько 80%), степових екосистем (їх невеличкі залишки постійно деградують в оточенні промислових, господарських агломерацій та сільськогосподарських угідь), природних лісових екосистем, які є основою для збереження біорізноманіття. З метою зниження антропогенного впливу на біорізноманіття, забезпечення умов для існування, відтворення, невиснажливого використання біоресурсів спрямована Загальнодержавна програма збереження біорізноманіття України на 2007–2025 рр. Основна увага приділяється популяціям і видам, що мають ключове значення для збереження біорізноманіття на національному та глобальному рівнях. На масиви, де збереглася природна чи вторинна напівприродна рослинність, припадає понад 30% площі України. Це ліси, заповідні території, постійні луки і пасовища, схили балок і яруг з широким складом видів і біоморф: до 100 видів дерев, 280 чагарників, 985 однорічних трав’янистих рослин, понад 200 вітамінних, 300 жироолійних, понад 1000 медоносних, по 100 дубильних та фарбувальних, близько 600 видів бур’янів.

Майже 1100 видів Ф.У. містять БАР і використовуються у світовій медико-фармацевтичній галузі. В Україні визнані ЛР близько 250 видів, з яких 150 — офіційні для медицини. У природних місцезростаннях заготовляється в організованому порядку близько 100 (85%) видів, з них у широких масштабах — 40–50 видів. Головними районами заготівлі ЛР є Карпати, Полісся та Лісостеп. Багато видів сировини користуються необмеженим попитом на зовнішньому ринку, і Україна залишається одним із найважливіших районів заготівель ЛРС. Протягом останніх 15–20 років видовий склад ЛР майже не змінився, водночас обсяг заготівель як у цілому, так і за окремими видами, суттєво зменшується кожні 3–5 років унаслідок інтенсивного господарського використання земель, заготівлі сировини без урахування норм та правил збору. У зв’язку з радіоактивним забрудненням значних територій Північної та Північно-Західної України майже на ⅓ скоротилися площі заготівлі рослин, плодів, ягід, грибів. Це призводить до збільшення заготівель в інших регіонах і потребує посиленої уваги до охорони і відновлення рослинних ресурсів. Певні регіони України мають багаті запаси валеріани лікарської, кульбаби звичайної, материнки звичайної, барвінку малого, суниць лісових, живокосту лікарського, фіалки триколірної, дурману звичайного, кропиви дводомної, чистотілу звичайного, звіробою звичайного, цикорію дикого, брусниці, чорниці звичайної, калини звичайної, бузини чорної, обліпихи крушиновидної, мучниці звичайної, меліси лікарської, видів родів шипшина, дуба, берези, вільхи, подорожника, гірчака, лаванди та ін. Збирання ЛР є одним із видів спеціального використання природних рослинних ресурсів і здійснюється за дозволом, що видається в порядку, визначеному КМУ. Відносини у сфері охорони, використання та відтворення Ф.У. регулюються Конституцією України та законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України», Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Літ.: Афанасьев Д.Я. Рослинність УРСР. Природні луки УРСР. — К., 1968; Екофлора України / Я.П. Дідух, Р.І. Бурда, С.М. Зиман та ін.; Відп. ред. Я.П. Дідух. — К., 2004. — T. 3; Екофлора України: Caryophyllaceae, Cactaceae, Nyctaginaceae, Mollugmaceae, Portulacaceaе / М.М. Федорончук, Я.П. Дідух, В.В. Протопопова та ін. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — Т. 3; Зелена книга України / За ред. Я.П. Дідуха. — К., 2009; Ільїнська А.П., Дідух Я.П., Бурда Р.І. Екофлора України: Brassicaceae (Cruciferae), Capparaceae, Resedaceae. — К., 2007. — Т. 5; Мінарченко В.М., Тимченко І.А. Атлас лікарських рослин України (хорологія, ресурси та охорона). — К., Список судинних рослин гербарію флори України, що видає Інститут ботаніки НАН України / Н.М. Шиян, М.М. Федорончук, В.І. Гончаренко, С.І. Антоненко. — К., 2006; Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я.П. Дідуха. — К., 2009; Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. — К., 1982; 2002.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *